Сходинка шоста. Напівпровідникові діоди, частина третя (початок)


Статью просмотрели: 111 человек

Сходинка шоста. Напівпровідникові діоди

Продовження

Доброго здоров'я, шановний читачу. Продовжуємо огляд діодів. На порядку денному побіжний огляд варакторних діодів, деяких особливостей діодів Шотки, ПІН-діодів, НВЧ-діодів, детальніше знайомство зі світлодіодами та світлочутливими напівпровідниками.

Практична частина – доповнення модуля регулятора-стабілізатора напруги вимірювальними пристроями для індикації встановленої напруги та струму споживання навантаженням.

Варикап (варакторний діод)

Такі напівпровідникові елементи є своєрідними конденсаторами змінної ємності з електронним управлінням.

Принцип дії елементу базується на здатності p-n переходу змінювати ширину в залежності від прикладеної напруги. А позаяк перехід виступає, так би мовити, "діелектриком" між p та n масивами, будь-який діод має характерну для свого типу ємність переходу.

Діод змінної ємності (варактор або варикап) розроблений з урахуванням такого ефекту та пристосований для роботи як змінний конденсатор саме завдяки конструктивно закладеній стабільності зміни власної ємності від напруги. Його ємність може бути змінена прикладенням певної зворотної напруги, тож варикапи працюють у зворотному увімкненні. При збільшенні зворотної напруги ширина переходу збільшується, що призводить до зменшення ємності, при зменшенні напруги – навпаки. Типовий діапазон ємностей для варикапів коливається у межах від декількох пікофарадів до більш ніж 100 pF, в залежності від зміни зворотної напруги від декількох вольтів до майже 100 В, що залежить від типу елемента. Досить багато стандартних діодів теж можна використовувати як варикапи, втім слід зауважити, що зв'язок між зворотною напругою та ємністю не завжди буде стабільним.

Рівень нижньої ємності варикапа може бути обмеженням для застосування того чи іншого виду у РЧ (радіочастотних) схемах, де змінна ємності застосовується для впливу на частоту генерації. Змінювати зворотну напругу можна не лише за допомогою подільника напруги на базі потенціометра. Такий подільник може бути реалізований за допомогою зовнішніх електронних схем управління, що дає змогу застосовувати варикапи у колах автоматики: автоматичного підстроювання (утримування) частоти, автоматичного відстеження (контролю) за частотою і т.ін.

При роботі з пристроями, де застосовуються такі діоди, особливо у системах із автоматичним управлінням, слід приділяти увагу якості сигналу (напруги) управління. Він повинен бути позбавлений від шумів, імпульсних перешкод, бо такі додаткові ефекти призводять до похибок у роботі варикапів.

Зовні варикапи схожі на діоди. Методика перевірки варикапа така сама, як і перевірка будь-якого діода. Адже це звичайний кремнієвий діод, хоч і зі стабільною (стандартизованою) величиною ємності в залежності від прикладеної напруги.

Варикапи існують і у вигляді збірок. Така конфігурація в одному корпусі має два абсолютно ідентичні діоди зі спільним катодом. Враховуючи їхню ідентичність, зміна ємності таких елементів, залежно від прикладеної напруги, теж абсолютно однакова. Позначення варикапу або збірки на схемах ви можете побачити на малюнку. Найуживанішим та найяскравішим представником збірки є, мабуть, КВС111А.


Як і будь-який сучасний елемент, варикапи мають SMD різновиди. Великою перевагою діодів зі змінною ємністю перед аналогічними конденсаторами, є відсутність рухомих частин та електронне управління, що дає можливість їхнього застосування у колах автоматики.

Діод Шотки

Із такими діодами ви уже знайомі, багато чого знаєте, бо про них згадувалося у попередніх дописах. Втім, є ще дещо, що варто б було додати.

Вам уже відомо, що на відміну від звичайних, діоди з бар'єром Шотки мають мале падіння напруги. Слід знати, що цей ефект зберігається до межі напруги 50-60 вольтів. При її збільшенні діоди Шотки втрачають цю особливість. Слід також знати, що ці діоди дуже чутливі до перевищення зворотної напруги. Якщо звичайні кремнієві діоди чудово відновлюють свою працездатність після електричного пробою, тобто для них це не є критичним – діоди з бар'єром Шотки виходять з ладу безповоротно.

Такі діоди дуже чутливі до зворотного струму, надзвичайно залежного від температурного режиму елемента. Вони, як і будь-який напівпровідник, виходять з ладу від теплового пробою.

Позначаються діоди Шотки наступним чином:  

Праворуч ви бачите досить розповсюджену збірку з двох діодів. Два діоди розташовані в одному корпусі зі спільним катодом та мають ідентичні параметри.

На жаль, досить часто, таке позначення на схемах не використовується. Елементи з бар'єром Шотки зображують як звичайний діод, а у додаткових поясненнях до схеми можна зустріти посилання на певний компонент з вказівкою стосовно застосування діода Шотки.

Робоча напруга діодів може сягати величин більше 1 кВ (1000 В), а струм доходить до 400 А!

Зовні ці компоненти нічим не відрізняються від звичайних діодів і малопотужні різновиди виготовляються у пластмасових корпусах серії DO. Для збірок часто використовують знайомий нам корпус серії ТО-220. У потужних діодів корпуси бувають різні. Скажімо згаданий вище діод із робочим максимальним струмом 400 А VS-400CNQ045, має корпус ТО-244. Зверніть увагу, навіть у офіційному Datasheet елементи з бар'єром Шотки позначені як звичайні діоди.

Перевірка таких діодів нічим не відрізняється від перевірки звичайних, за виключенням одного моменту. Для діодів Шотки характерний такий недолік, як просочування. Виявити елемент із таким пороком перевіркою у звичайному режимі тестування діодів неможливо. Мультиметр буде показувати придатність компоненту. Дефект можна спробувати виявити перевіряючи діод на діапазоні виміру опору "20 кОм". Якщо мультиметр покаже безмежно великий зворотний опір переходу – такий діод вважаємо справним, якщо він покаже якесь значення опору, скажімо, в межах декількох кілоомів – діод вважаємо підозрілим і його краще не використовувати, замінити.

ПІН-діоди, НВЧ (мікрохвильові) діоди (Гана, тунельні та ін.)

Існує цілий ряд діодів якими вам навряд-чи коли-небудь доведеться користуватися, але вони є. Це суто специфічні компоненти, які використовуються в електроніці мікрохвиль. Тому дуже коротко.

ПІН-діоди використовуються як РЧ-та мікрохвильові вимикачі. ПІН-діоди побудовані з прошарком нелегованого напівпровідника, розташованого між високолегованими матеріалами р- та n-типу, утворюючи ПІН-зону. Як звичайні діоди, вони  не працюють, зате чудово себе почувають на частотах від 100 МГц і вище. ПІН-діоди відрізняються непоганою реакцією на світло, тому вони також використовуються як фотоприймачі в оптоволоконних системах

Мікрохвильові діоди (надвисокочастотні) використовуються на високочастотних діапазонах сантиметрових та міліметрових хвиль (>20 ГГц), часто у мікрохвильових підсилювачах та генераторах. Більшість стандартних діодів та біполярних транзисторів зазвичай не вправляються із такими високими швидкостями комутації через відносно повільну дифузію або міграцію носіїв заряду через p-n бар'єр. З такими швидкостями вправляються лише тунельні діоди завдяки ефекту тунелювання через бар'єр, який розділяє р- та n- області. Або діоди Гана завдяки складній симетрії зони провідності. Це також можуть бути лавинно-прольотні діоди (IMPATT), високошвидкісна реакція яких обумовлена складною будовою, що дало можливість створити елемент із негативним опором.

Світлодіоди

Вам певно зустрічалася абревіатура LED. Це не що інше як Light-emitting diodes – діоди які випромінюють світло. Отже, світлодіод – це діод, який здатен генерувати електромагнітні хвилі у діапазоні оптичного випромінення. Як відомо з фізики, до складу цього діапазону входить і видимий спектр і невидимий, тобто – інфрачервоний та ультрафіолетовий.

Тема світлодіодів дуже об'ємна, адже останнім часом світлодіоди набули надзвичайно широкого застосування. Якщо раніше світлодіоди використовувалися як звичайні елементи індикації, то сьогодні це і індикація, і освітлення, і пристрої візуалізації. Різновидів світлодіодів надзвичайно багато, та суть роботи будь-якого світлодіода зводиться до простої закономірності. Для того, щоб світлодіод почав генерувати електромагнітні хвилі, його слід забезпечити певною кількістю енергії.

На сьогодні існує багато світлодіодів розрахованих на різний рівень напруги живлення, але це не каже про те, що він працюватиме неначе лампочка накалювання після приєднанні його до джерела живлення з потрібною напругою. Реальність полягає в тому, що він таки працюватиме, але не дуже довго. Адже світлодіод, для надійної роботи, має бути забезпечений чітко визначеною кількістю енергії. Тобто, окрім певної напруги кола живлення світлодіода, повинен бути обмежений до певного рівня струм його споживання. Така комбінація – єдино правильна умова для надійної роботи світлодіода. І якщо елемент якісний, він буде працювати надзвичайно довго.

Давайте трішечки повернемося до лампочки розжарення, щоб зрозуміти чим же таки світлодіод відрізняється від неї.

Як і будь-якому пристрою, що генерує світло, лампочці теж потрібна якась кількість енергії. У цьому її відмінності від світлодіода немає.

Відмінність з'являється під час приєднання лампочки до джерела енергії. Світло виникає за рахунок витоку електронів за межі нитки розжарення, ініційованого високою температурою. Наприклад, у технічному паспорті на лампочку ми бачимо 6 В, 40 мА. Це означає, що при живленні напругою 6 вольтів лампочка буде споживати 40 мА струму. Що обмежує цей струм? Якщо ви не знаєте, чи підзабули, зверніться до попередніх дописів. Тим, хто слідкує за матеріалами та розуміє про що мова, наголошу, що власний опір розжареного дроту і є тим "автоматом", який обмежує струм. Адже при збільшенні напруги на лампочці, збільшується і опір її нитки розжарення, втім, така залежність має певну критичну межу. Критичним є рівень напруги живлення лампочки. При надто великій напрузі – нитка розжарення перегорає.

Світлодіод – пристрій напівпровідниковий, під час його світіння нічого не розжарюється. Світло виникає за рахунок емісії фотонів напівпровідниковим кристалом. Отримавши певну кількість енергії для виникнення струму через p-n перехід кристал починає емітувати (випромінювати) світло. Як і для лампочки у технічній характеристиці світлодіода вказано напругу та струм через прилад. Що в сумі є показником необхідної кількості енергії для функціонування діода. Але, на відміну від лампочки, після відкриття переходу його опір падає і це призводить до лавиноподібного зростання через нього потоку струму, на додачу, зменшенню опору переходу сприяє його нагрівання. Ви, гадаю, пам'ятаєте, що ці процеси у напівпровідниках взаємопов'язані. І якщо джерело енергії здатне віддати великий струм, він буде рости до можливого максимуму і врешті решт знищить світлодіод. Отже, критичною для світлодіода є величина струму. Світлодіод не має можливості "автоматичного" регулювання струму і тому: струм, який протікає через світлодіод слід обмежувати за допомогою зовнішніх засобів. При цьому, напруга живлення кола зі світлодіодом не є критичним рівнем. При напрузі меншій за паспортну він не зможе отримати потрібної кількості енергії для генерації світла. А при більшій – просто слід обмежити струм через світлодіод до рівня паспортного.

Як влаштований світлодіод?

Основна маса вивідних світлодіодів малої потужності змонтована у пластиковому корпусі. Колір корпусу може відповідати кольору випромінюваного світло а може бути безбарвним – матовим або прозорим.

Будова одноколірних світлодіодів практично ідентична. На масивнішій пластині – катоді, вмонтована чашечка, куди поміщено кристал напівпровідника і яка, одночасно, виконує функцію рефлектора та радіатора. Всю конструкцію закріплено у пластиковому корпусі, верхівка якого є лінзою-концентратором.

Будь-який світлодіод у своїх характеристиках має параметр кута розсіювання світла. Саме цей кут розсіювання променів і забезпечується лінзою. 

Якщо ви не захопитеся світлотехнікою, де використовуються потужні світлодіоди, основним видом таких елементів для вас будуть сигнальні світлодіоди та світлодіоди загального вжитку. Чим вони відрізняються? Сигнальні світлодіоди мають менш потужний світловий потік, адже для того щоб сигналізувати про щось не потрібно світити дуже яскраво. Світлодіоди широкого вжитку яскравіші, але й потребують більше енергії. Форма, колір, розмір таких діодів різні. Круглі, пласкі для монтування у лінійні індикатори. З пласкою лінзою, отже, відповідно, меншим кутом розсіювання променю. Двоколірні, повноколірні (RGB), діоди із функцією переривчастої індикації. Для реалізації будь-яких ідей та забаганок.

У самому першому дописі стосовно напівпровідників, я згадував про дво- та трикомпонентні напівпровідники, саме на базі таких багатокомпонентних напівпровідників і виготовляються світлодіоди. Комбінації компонентів у складі кристалу дозволяють отримати різну довжину хвилі емісії фотонів світла, тобто, той чи інший його колір. Скажімо для червоного, оранжевого кольору використовується сполука фосфіду арсеніду галію, яка може бути застосована і для інфрачервоних діодів із більш короткою хвилею. Інфрачервоні діоди з непомітним світлом (із довшою хвилею випромінення) виготовляються на базі сполуки фосфіду галію. Ультрафіолетові світлодіоди виготовляються на базі сполук нітриду галію з алюмінієм. До речі, білий колір світлодіода інколи отримують нанесенням жовтого люмінофору на кристал, який випромінює синє світло (карбід кремнію). Це не всі сполуки, що використовуються у виробництві світлодіодів, варіантів їхніх комбінацій – немало. 

Як управлятися зі світлодіодом?

Світлодіод, як звичайний напівпровідниковий діод працює на прямій гілці своєї ВАХ, отже вмикати у коло його слід прямо. Тобто, анод до позитивного полюсу кола, катод – до негативного. При зворотному увімкненні світлодіод випромінювати світло не буде.

Для більшості сигнальних, та світлодіодів широкого вжитку, пряма напруга складає від 1.8 до 3.6 В з номінальним прямим струмом 10-30 мА, найбільш поширеним є діапазон 12-20 мА. Точне падіння напруги залежить від виробника, матеріалу напівпровідникового кристалу, легуючих домішок. Від цього ж залежить і його робочий струм, довжина хвилі випромінення, тож не забувайте уточнювати характеристики вашого світлодіоду звертаючись до технічного паспорту.

Заявлена у технічному паспорті (Datasheet) напруга світлодіода є нічим іншим, як падінням напруги на ньому. Вона відрізняється від падіння напруги на звичайному кремнієвому діоді (0.6 В) саме завдяки відмінним матеріалам напівпровідникового кристалу.

До речі, за допомогою світлодіодів так само як і за допомогою кремнієвих діодів можна побудувати як подільник, так і стабілізатор напруги! Величини стабілізації чи поділу напруги будуть відповідати падінню напруги на світлодіоді (для уточнення зверніться до попереднього допису). Хочу зауважити, що таке, не зовсім стандартне, застосування світлодіодів має певні переваги, завдяки більш стабільному температурному коефіцієнту елемента.

Важливою особливістю LED діода є його абсолютна нездатність витримувати високі зворотні напруги. Максимум такої напруги – від 2.0 до 20.0 В (у різних типів). Тому, для використання у колах зі змінною напругою, паралельно світлодіоду вмикають звичайний кремнієвий у зворотному напрямку. Це обмежить рівень зворотної напруги на світлодіоді до рівня падіння напруги кремнієвого діоду. Ну а про необхідність обмеження струму я вже не нагадую. Використовуючи такий принцип, світлодіод можна "безболісно" запалити навіть від побутової мережі 220 В. Втім, для індикації наявності мережевої напруги, я віддаю перевагу мініатюрній неоновій лампочці.

Існує ще одна особливість, яка витікає із електротехнічних законів. Якщо напруга джерела живлення (елементу живлення, акумулятора) для світлодіода не більша за його пряму напругу, тобто падіння напруги на ньому, струм у колі живлення від такого джерела можна не обмежувати. Адже він не зросте з однієї простої причини – не вистачить потужності обмеженої внутрішнім опором для збільшення сумарної ЕРС. Наприклад, у мене червоні світлодіоди (різного типу) запалюються від звичайного елементу живлення 1.5 В і струм не росте більше 1.5-3 мА. До речі, червоні світлодіоди, з групи світлодіодів видимого спектру випромінення, мають найменше падіння напруги.

Позаяк світлодіод пристрій напівпровідниковий, його можна дослідити і побудувати індивідуальний графік ВАХ.

Величезною перевагою світлодіодів є їхній час відгуку, він практично миттєвий, також світлодіоди відрізняються ефективністю і надзвичайно довгим терміном служби. Ці пристрої, як нам уже відомо, залежать від струму тож і яскравість їхнього світіння прямо пропорційна струму, який протікає через світлодіод. Виходячи з цього, за допомогою регулювання струму можна зменшувати або збільшувати його яскравість світіння (не забувайте – струм не може перевищувати паспортної характеристики максимального струму пристрою). Найпростішим регулятором може бути потенціометр, увімкнений послідовно з резистором обмеження струму як реостат. Існують також інші способи регулювання яскравості світлодіодів, але про них пізніше.

Для правильного, стандартного використання світлодіодів, напруга живлення його кола повинна бути більшою за пряму напругу на світлодіоді (тобто, падіння напруги на ньому), а струм обмежений, у найпростішому випадку за допомогою послідовного резистора, до значення рекомендованого виробником. Для вибору послідовного резистора використовується не надто складна формула, яка базується на відомому нам законі Ома:

       RБ = (VВХVПАД)/ILED

де:

RБ       – опір обмежувального резистора (баластний);

Vвх      – напруга живлення ланки;

Vпад     – напруга падіння на світлодіоді (паспортна напруга);

ILED     – бажаний струм через світлодіод.

З вище наведеної формули можна вивести похідну, інколи це буває потрібним на практиці. Скажімо виникає необхідність знайти величину струму через світлодіод у випадку використання резистора, який є у розпорядженні аматора. Для цього слід у формулі поміняти місцями струм через світлодіод та опір баластного резистора. Вона набуде наступного вигляду:

       ILED = (VВХ VПАД)/RБ

Світлодіоди допускають послідовне з'єднання. З таким видом комбінації вам часто доведеться зустрічатися на практиці, скажімо, в освітлювальних, оздоблювальних пристроях. При послідовному з'єднанні струм через групу світлодіодів протікатиме однаковий, тому для такого групування слід підбирати лише однотипні діоди. Розбіжність у типах, кольорах обов'язково дасть вам нерівномірне світіння.

При розрахунку потрібного опору баластного резистора слід враховувати сумарне падіння напруги на такій послідовній ланці. Скажімо ми хочемо згрупувати послідовно три зелені світлодіоди підвищеної яскравості 5WPG4TC, ці світлодіоди, за даними технічного паспорту, мають діапазон робочої напруги 3.0-3.8 В і яскравість світіння 1000-1500 мКд при струмі 20 мА, кут розсіювання – 160°. Типова робоча напруга 3.2 В, її і візьмемо для розрахунку. Отже 3.2 В х 3 = 9.6 вольтів.

Джерело живлення ланки має напругу 12 вольтів, струм, який нам потрібно забезпечити становить 20 мА.

Для розрахунку беремо першу формулу, з єдиною різницею. Тепер наше падіння напруги на світлодіоді становитиме суму падінь напруги на кожному елементі ланки. Не забуваємо переводити величини до потрібної розмірності, тобто, 20 мА буде 0.02 А.

RБ = (12–9.6)/0.02

Отримаємо величину баластного опору – 120 Ом. Інколи буває так, що номінал розрахованого резистора відсутній у стандартному ряді, обирайте найближчий з ряду у бік збільшення.

Єдине, про що хотілося б нагадати – не забувайте контролювати потужність баластного резистора. В нашому випадку на резисторі буде падати 2.4 В, при струмі 0.02 А, тобто його потужність повинна бути не меншою за 0.05 Вт.

Інші типи світлодіодних елементів

Про багатоколірні та двоколірні діоди я вже згадував.

Скажімо повно-колірний RGB світлодіод має чотири виводи зі спільним катодом, і в залежності від того на який з трьох анодів виводів буде подано напругу отримаємо різноманітні кольори його світіння, не лише чисті – червоний(R), зелений(G), блакитний(B), а навіть проміжні кольори їхніх різноманітних комбінацій, включно з білим.

Так само все просто і з двоколірним трьох-вивідним світлодіодом. В одному корпусі змонтовані два різнокольорові кристали зі спільним катодом. Колір світіння обираємо подачею напруги на певний анод.

Втім, існують двоколірні світлодіоди з двома виводами. Хитрість полягає в тому, що у таких діодах в одному корпусі вмонтовані кристали зі здатністю випромінювати різні кольори, але з'єднані вони зустрічно-паралельно. Такий діод не має чітко визначеного катоду або аноду, в залежності від зміни полярності його увімкнення і буде змінюватися колір. Ще одна його особливість полягає в тому, що при включенні у кола зі змінною напругою, звісно ж при дотриманні умов щодо обмеження струму, такий світлодіод буде світитися комбінованим кольором. Наприклад, червоно-зелений світлодіод буде світитися жовтим, адже кожен його елемент буде спалахувати на своїй півхвилі, а інерційність людського ока дасть у сумі комбінований колір.

До часто вживаних елементів слід віднести семисегментні LED індикатори. Вони часто застосовуються для виводу цифрового значення і навіть літер у різноманітних інформативних пристроях. Елементами виводу у таких індикаторів є сегменти побудовані на базі світлодіодних компонентів. Різноманітні кольори, розміри, розрядність групових елементів, з вмонтованими контролерами динамічної індикації, без контролерів і т. ін. Їх теж дуже великий вибір для аматора.

Досить розповсюдженим компонентом на базі світлодіодної технології є оптрон. Такі елементи у закритому корпусі (існують і відкриті оптопари), використовуються для гальванічної розв'язки кіл, тобто безконтактної передачі сигналів. Оптичні ізолятори бувають різними і за можливість комутації величин напруги та струмів, і за видом елементу зчитування сигналу: фотодіод, фототранзистор, фототиристор. Та управління відбувається, як правило, інфрачервоним світлодіодом.

 

 

Потужні та яскраві

Я нічого не буду згадувати стосовно надпотужних елементів. Це ті ж самі світлодіоди зі своїми особливостями. Вони, на мій погляд, виходять за межі сфери широкого вжитку і є вже представниками вузької галузі – світлотехніки.

Втім, деяких представників групи підвищеної потужності та яскравості, коротенько розглянемо.

Найбільш відомим та найчастіше вживаним у цій групі є світлодіод з дивним прізвиськом – "піранья". Походження такої, дещо незвичної назви, для мене продовжує лишатися загадкою. Ці світлодіоди мають підвищену яскравість випромінення тому деінде, у технічній літературі, можна стосовно них зустріти термін Superflux (супер потік). Вони відрізняються винятковою механічною стійкістю, що мабуть, і стало визначальним фактором для їхнього застосування в автомобільних світлових пристроях (габаритні вогні, стоп-сигнали, сигнали поворотів, ліхтарі заднього ходу). Діоди надзвичайно стійкі до впливу УФ променів, що дає можливість використовувати їх для пристроїв, які вдень перебувають під впливом постійного сонячного опромінення. Скажу, що інші світлодіоди у таких умовах швидко деградують.

До речі, термін деградація, стосовно світлодіодів, досить вживаний. При роботі у несприятливих погодних умовах, невідповідних режимах експлуатації (перевищення струму, незадовільний тепловий режим), з часом, залежно від якості компонентів закладених виробником, світлодіоди деградують. На фоні здавалося б повної відповідності електричним параметрам – яскравість випромінення втрачається, вони поступово тьмяніють. На фото вище чудово помітно деградацію поодиноких елементів на світлодіодній стрічці.

Продовжимо стосовно "піраній". Завдяки чотирьом потовщеним ніжкам та металевій підкладці, вмонтованій у корпус світлодіода, "піранья" може самостійно впоратися із потужністю до 200 мВт. Тож вони стійкі до температурних перепадів, здатні витримувати певну нестабільність напруги, мають найменший серед світлодіодів температурний коефіцієнт. Кут розсіювання світла, залежно від варіанту виготовлення, може бути від 35 до 160 градусів. Отже, це досить цікаві та надійні світлодіоди. Та й виготовляють їх різного кольору, у тому числі білі та RGB.

Стосовно електричних параметрів, звертайте увагу на технічні характеристики діодів. Для  основної маси робочим струмом є 20 мА, але існують різновиди зі струмом до 80 мА. Діапазон напруги плаває від 1.8 В до 4.0 В в залежності від типу, кольору.

У одно-кристальних діодів виводи об'єднані попарно: два – анод, два – катод. У RGB варіантів один вивід – спільний катод, інші – аноди індивідуальних кристалів. Розібратися із цим вам допоможе технічний паспорт або мультиметр.

 

Продовження статті за посиланням.

Комментарии к статье

Отсутствуют
  • Вы, клиент нашего интернет-магазина? Войдите чтобы оставить комментарий
    Войдите
    Впервые в интернет-магазине? Чтобы продолжить вам нужно зарегистрироваться, это займет несколько минут
    Зарегистрируйтесь
Наверх